Жительки Торонто завжди прагнули до рівності з чоловіками, незалежності та поваги до їхніх прав. Заради цього вони влаштовували мітинги, подавали петиції, організовували незалежні клуби… Торонто часто ставав центром жіночих реформ у Канаді. Які події на це вплинули та як феміністки змогли покращити умови життя для інших жінок далі на torontonka.
Зародження фемінізму в Торонто: перші жіночі організації та їх реформи
Історії жіночого фемінізму вже понад 100 років! У найбільшому канадському місті боротьба за рівні права з чоловіками почалася у XIX столітті як реакція на зміну соціальних та економічних умов життя. Тоді у Торонто відбувалося масштабне будівництво, створення нових транспортних систем та почався прискорений розвиток підприємницької, законодавчої, освітньої та інших сфер діяльності. Тому люди почали переїжджати із сільської місцевості до міста. Якість життя канадських сімей поступово покращувалося, а жінки набули мобільності і почали боротися за доступ до рівних прав з чоловіками.
В середині ХІХ століття вони частіше зустрічалися та організовували спільну діяльність з метою покращення соціальних умов життя. Саме тоді в Торонто з’явилися перші жіночі організації. Їх учасниці приділяли увагу проблемам жіночих прав, свободи та економічної незалежності.
У 1871 році за їхньою ініціативою було прийнято Закон про майно жіночих прав. Він давав право заміжнім жінкам самостійно розпоряджатися своєю заробітною платою та прибутком від ведення бізнесу. Таким чином, жінка, як юридична особа, була відокремлена від чоловіка. Саме це надихнуло багатьох із них продовжувати створювати нові феміністичні об’єднання по всьому місту.
У 1895 році учасниці профспілки Торонто пропагували заборону на продаж алкоголю та вирішували інші проблеми, які мали відношення до дітей та жінок. Також феміністки вимагали рівних політичних прав для жінок, щоб вони теж могли покращувати життя у місті та встановлювати заборони на те, що не несе користі суспільству.
Окрім профспілки ще одним із перших феміністських об’єднань у Торонто став жіночий літературний клуб. Він представляв інтереси та потреби жінок середнього класу. Його управлінням займалася вчителька та лікар Емілі Стоу. Учасниці літературного клубу намагалися забезпечити доступ жінкам до вищої освіти, кращих умов роботи та політичної діяльності на рівні з чоловіками.
Які права змогли отримати мешканки Торонто у минулому столітті?
1884 року жіночий клуб змінив назву на Канадську асоціацію виборчого права. Через два роки після цього жінки вперше отримали можливість голосувати на виборах у Торонто. В результаті їхні законопроекти, спрямовані на встановлення рівності з чоловіками, підтримала держава, а самі вони отримали право голосу. 1918 року прем’єр-міністр Роберт Борден надав їм виборче право. До цього на виборах могли голосувати лише чоловіки. Але жінкам не дозволили займати державні посади, за винятком заміжніх мешканок Торонто. Передбачалося, що їхні чоловіки впливатимуть на політичну діяльність.
Також 1884 року жінки вперше отримали можливість навчатися в університеті Торонто, а 1883 року для них відкрили медичні коледжі. З того часу жінки продовжили вести активну феміністську діяльність у місті, навіть у період Другої світової війни. Жінки почали вступати до профспілок і впливати на уряд, щоб були ухвалені нові закони щодо прав жінок.
У 1931 році представництво Міжнародного союзу жінок-швей у Торонто організувало акцію протесту проти нерівності чоловіків та жінок в оплаті праці. У зв’язку з цим у 1951 році було ухвалено Закон про справедливу винагороду жінок-працівників. Незабаром їм надали рівні з чоловіками трудові права, а їхня оплата праці збільшувалася.
Розвиток фемінізму в Торонто
Також у цей період часу учасниці Канадської асоціації виборчого права, яка перебувала в Торонто, брали приклад з американських феміністок. Одного разу вони запросили на зустріч одну з них — американку та суфражистку Емілі Стоу. Вона була учасницею феміністського руху з метою надання жінкам виборчих прав та припинення жіночої дискримінації у політичній та економічній діяльності.
Після знайомства з нею та її публічного виступу в Торонто було засновано ще одну жіночу організацію — асоціацію надання виборчих прав жінкам під назвою «Домініона». На посаду керівника було обрано Емілі Стоу. Вона проводила лекції для феміністок і боролася за жіночі права, однак так і не досягла великого успіху, оскільки її організація мала регіональний вплив на суспільство.
Найбільш успішним жіночим об’єднанням в історії Канади була Національна рада жінок, яка була заснована в 1893 році. Її перші збори відбулися в Торонто в саду Аллана. Тоді там зібралося близько 2000 жінок. Завдяки спільній діяльності вони відкрили жіночі спілки по всій країні і приєдналися до великої кількості інших об’єднань.
Того ж року жіноча рада в Торонто створила у міській мерії бюро для реєстрації безробітних, щоб якомога більше жінок могли отримати роботу. Також феміністки провели аналіз умов праці жінок, які працювали на фабриках, і дійшли висновку, що їх потрібно покращувати. За ініціативою учасниць жіночої ради було працевлаштовано жінку на посаду фабричний інспектор, щоб вона стежила за виконанням фабричних законів, а також було збудовано хостел для жінок-емігрантів.
З того часу діяльність жіночих організацій поступово ставала масштабною та була визнана на міжнародному рівні в Канаді. Наприклад, за ініціативою феміністок із Торонто молоко почали пастеризувати. Молодим мамам давали поради, як годувати дитину і як за нею доглядати. Вдовам виплачували фінансову допомогу для догляду за матерями. Студентки університету Торонто отримали можливість скористатися більш якісними медичними послугами, а для дітей відкрили безкоштовні поліклініки. Також було встановлено сучасні фільтри для очищення води у міських каналізаціях.
Фемінізм у расовій ієрархії: як змінювалася національна політика щодо міжнародних прав жінок?
У XIX-XX століттях у Торонто та за його межами існувала расова ієрархія — відсутність рівності між чорними та білими жінками різної національності. Через це ті з них, які належали до корінних народів Канади та Америки, не мали права голосу до 1960 року.
У зв’язку з расовою дискримінацією жінки боролися за право участі у політичній діяльності та рівність з чоловіками. У 1963 році вони заснували Центр корінних канадців у Торонто, кількість яких постійно зростала. Вони виступали на мітингах, використовували цифрові платформи та створювали коаліції, намагаючись привернути увагу інших людей до проблеми гендерної нерівності.
Їхня діяльність у суспільстві сприймалася як можливість захистити свої інтереси, заявити про свої потреби та забезпечити жінкам високий рівень життя.
У 1918 році було прийнято Закон про виборче право жінок. Воно дало право голосу кожній жінці старше 21 року. Також Верховний суд Канади визнав заборону абортів неконституційною, після чого активістки святкували визнання права на своє тіло. Також було проведено низку реформ щодо вирішення проблем бідності, насильства, освіти, оплати праці… З тих пір Торонто залишається центром фемінізму в Канаді.
