Попри матеріальні труднощі та відданість торонтців військовій справі, в Другу світову війну мода на гарний одяг не зникла. Завдяки різним образам, жінки отримували розраду в складний час. Вони дозволяли собі яскраво одягатися, обирали гарний одяг.
Хоча в 1940 році жіночі журнали були наповнені військовими історіями та інформацією про війну, окреме місце в них відводилося моді. Далі на torontonka.
Вплив війни на моду
Війна внесла корективи у всі сфери життя людей, не обійшла стороною й моду. Різні розділи в місцевих газетах, журналах викрійки для шиття та в’язання містили пропаганду війни. У стилях почав відображатися воєнний менталітет: дизайн одягу наголошував на економії матеріалів, простоті, міцності та практичності.
Дефіцит матеріалів був основним чинником, який впливав на воєнну моду. Рада цін і торгівлі воєнного часу на передодні війни створила спеціальну федеральну програму для моніторингу економіки та стримування інфляції. За допомогою неї активно контролювали ціни, розподіл матеріалів, пошиття одягу.
Суворі правила для всіх
Головним патріотичним обов’язком як громадськості, так і швейних підприємств Торонто було врахування обмеження в моді, саме тому консервативний одяг став популярним.
Гума, метал, шовк йшли на потреби військових, а отже їх просто нереально було використовувати у швейній промисловості. Металеві застібки-блискавки часто змінювали на прості ґудзики, шовкові панчохи тепер виготовляли зі штучного шовку та називали їх «панчохами перемоги».
Фасони одягу максимально спростили, зробили стандартними, задля того, щоб зменшити кількість відходів. Виробники при пошитті штанів обмежили глибину та окружність сідниць, перестали робити манжети на штани, двобортні піджаки.
Жінки перестали носити аксесуари, оскільки виробники не займалися марнотратством матеріалу. Метали та інші матеріали, з яких виготовляли аксесуари йшли на потреби військових.
Образи торонтських жінок та чоловіків
В «воєнній» моді популярними стали важкі тканини, оскільки вони були міцними й довговічними. Жінки носили взуття на низьких підборах, джинси-банани. Офісні робітники віддавали перевагу класичним костюмам, які складалися з блузи, піджака та довгої спідниці. При цьому костюми мали однаковий пошив, їх стилізували під військову форму Канадського жіночого армійського корпусу, який викликав захоплення у містянок. Варто зазначити, що у 1941 році вперше в історії Канади жінки почали носити штани та комбінезони. Що стосується зачіски, то в моді було зібране волосся. Важливо, щоб воно не закривало обличчя.
Наприкінці війни традиційна жіноча мода повернулася у Торонто, оскільки жінки готувалися до повернення чоловіків з-за кордону.
Стосовно чоловічого одягу під час Другої світової війни, він був здебільшого простим та практичним. Не було нічого зайвого. Через брак вовни виробники одягу почали використовувати штучні волокна, найчастіше віскозу.
Кольори одягу того часу були однотонними, більшість вбрання створювали чорного, сірого, синього кольору. Практичність стояла на першому місці у створенні дизайну нарядів, оскільки чоловіки хотіли мати зручний і міцний одяг, придатний для трудомісткої роботи.
Класичні костюми чоловіки одягали лише в особливих випадках: на свята або ділові зустрічі. Светр, підібраний під колір штанів, був гарною альтернативою костюма для щоденного носіння.
Хто не бажав відповідати модним тенденціям, найчастіше одягали костюм zoot. Він складався з піджака з широкими лацканами, штани були з завищеною талією, широкими штанинами й тугими манжетами. У ресторани, нічні клуби чоловіки завжди одягали костюм zoot.
