У Торонто народилося та працювало багато феміністок, які зробили великий внесок у відстоювання прав жінок. Одна з них Елізабет Макгілл. Вона інженер-авіатор, феміністка, перша жінка, яка здобула ступінь магістра авіаційної інженерії. Активна феміністка Макгілл була президентом Canadian Federation of Business and Professional Women’s Clubs. Про життя та кар’єру цієї дивовижної жінки, читайте далі на torontonka.com.
Фемінізм з дитинства
Народилася Елізабет 27 березня 1905 року у Ванкувері. Вона була другою донькою Гелен та Джеймса Макгілл. Гелен була прикладом наслідування для своїх дочок. Вона стала першою жінкою в Британській імперії, яка здобула ступінь бакалавра музики у 1886 році. У 1890 році Гелен здобула ступінь магістра мистецтв з філософії ментальності та моралі. У 1917 році Гелен Макгілл стала першою жінкою-суддею у Британській Колумбії.
Гелен Макгілл заклала підґрунтя для феміністичного розвитку своїх доньок. Таким чином, фемінізм був прищеплений Елізабет та її старшій сестрі з раннього віку.
Елізабет навчалася в державній школі. У 1921 році вступила на факультет «Прикладні науки» до University of British Columbia. У 1923 році жінка вступила до University of Toronto’s School на факультет «Електротехніка». У 1927 році Макгілл закінчила навчальний заклад й відразу знайшла роботу за спеціальністю.
Розвиток кар’єри в авіації
Вона обійняла посаду інженера-механіка в автомобільній компанії у Pontiac, Michigan. Згодом компанія почала займатися виробництвом літаків, щоб працювати у ній далі, Макгілл вступила на заочне навчання в University of Michigan. У 1929 році вона здобула ступінь магістра з авіаційної інженерії. Це був справжній революційний крок для жінки! Він зробив Макгілл першою жінкою у світі, яка стала інженер-авіаконструктором.
Відразу після закінчення університету, в Макгілл діагностували поліомієліт. Кілька років жінка була прикута до інвалідного візка. Вдома, окрім лікування, Елізабет розробляла нові проєкти літаків, писала статті про авіацію для популярних британських видань. Паралельно вона брала активну участь у феміністичних заходах своєї матері. У цей період Елізабет долучилася до The Canadian Federation of Business and Professional Women’s Clubs (CFBPWC).
Подолавши хворобу, в 1934 році Макгілл переїхала до Канади й почала працювати асистентом авіаційного інженера компанії Fairchild Aircraft Ltd. Макгілл розробляла різноманітні проєкти літаків. Крім цього, жінка демонструвала свою хоробрість наполягаючи на небезпечних випробувальних польотах, щоб перевірити ефективність власних розробок.
Затята феміністка
Елізабет вірила у зміни через реформування чинних законів. Вона мала кілька радикальних ідей. Наприклад, Макгілл вважала, що жінки повинні мати повний контроль над власним тілом. Питання аборту приватна справа жінки та її лікаря. (У той час аборт був незаконним згідно з канадським кримінальним кодексом).
У 1947 році після смерті матері Елізабет опублікувала книгу під назвою My Mother the Judge: A Biography of Helen Gregory MacGill. У 1955 році її книга послужила великим поштовхом до відновлення феміністичного активізму Макгілл. Елізабет налагодила співпрацю з CFBPWC. У 1965 році через активне відстоювання прав жінок у суспільстві, Макгілл була обрана президентом цієї організації. Перебуваючи на посаді, вона виступала за те, що Канада стане кращою за умови належного врахування жіночої думки та використання жіночої допомоги.
З 1967 по 1970 рік Макгілл працювала в Royal Commission on the Status of Women in Canada. Голова комісії Флоренс Берд високо оцінила лідерські та організаторські здібності Макгілл.
До останніх днів свого життя Елізабет працювала в інженерії та активно відстоювала права жінок. Вона не боялась говорити правду. Восени 1980 року легендарна жінка померла під час відвідин своєї сестри. Її смерть стала шоком для усіх, хто її знав. За свої великі досягнення Макгілл отримала багато нагород посмертно.