Джин Лоу Батлер – відома жінка спортсменка, педагог. Вона була однією з найуспішніших канадських спортсменок. Джин встановила великі рекорди в бігу на 100-220 ярдів серед жінок та тримала рекорд Канади в спринті на 100 метрів серед жінок. На кожному змаганні Батлер здобувала медалі. Про життя та кар’єру спортсменки, читайте далі на torontonka.com.
Спортивний вундеркінд
Джин Лоу дочка емігрантів, які прибули до Торонто з Карибського басейну народилася у 1922 році. У віці 13 років дівчинка розпочала свою спортивну кар’єру. Вона вступила на навчання до Toronto Ladies’ Athletic Club, а згодом Laurel Ladies’ Athletic Club. Крім цього, дівчинка грала в баскетбол за Toronto Ladies Club й Hope United Church, та в софтбол у Beaches Ladies’ Softball League.
Навчаючись у середній школі комерції (пізніше перейменованій на Eastern Commerce Collegiate Institute) вона вигравала всі шкільні чемпіонати з легкої атлетики. Дівчинка активно грала у збірних командах з волейболу, баскетболу, софтболу та бадмінтону.
Пізніше Джин стала капітаном команди з легкої атлетики, далі виконавчим членом дівочого спортивного товариства та танцювального колективу.
Бувши видатною спринтеркою в Eastern Commerce вона приєдналася до жіночого легкоатлетичного клубу Toronto’s Laurel Ladies’ Athletic Club.
У 1941 році в Онтаріо проводився чемпіонат, де Джин встановила рекорд у бігу на 220 ярдів. Наступного року вона побила жіночий рекорд у бігу на 100 ярдів.
У 1942 році Батлер виграла 5 змагань поспіль на чемпіонаті в Онтаріо з легкої атлетики. Далі вона очолила команду Laurel.
У 1942 році Батлер виграла Меморіальний трофей Нормана Крейга. У 1944 році вона очолила чемпіонську естафетну команду на чемпіонаті AAU в Гаррісбурзі, штат Пенсильванія.
Кар’єра в легкій атлетиці
У 1942 році Джин знайомиться з Клівом Ебботтом, директором Tuskegee Institute. Клів Запросив Джин переїхати до Алабами та вступити до університету. Тому в 1945 році вона покинула Торонто. Згодом вияснилося, що на думку Джин її кар’єрний розвиток був можливим за межами Канади. Далі Батлер вступила на навчання до Tuskegee Institute.
Саме тоді жінка змагалася у складі збірних команд з легкої атлетики, з бігу на 100-200 метрів, стрибків у довжину та висоту. Батлер ніколи не пропускала п’єдестал пошани, завойовувала медалі в кожному турнірі.
У 1948 році вона знову повертається до Торонто та виступає за Канаду на Олімпійських іграх. Попри те, що оглядачі вважали Джин найкращою у спринтерських змаганнях, їй не вдалося здобути перемогу.
Після цього певні спортивні організації, зокрема WAAF були звинувачені в тому, що надавали перевагу певним спортсменам на відбіркових змаганнях. Після цього Джин Батлер більше ніколи на змаганнях не виступала за Канаду.
Життя після навчання
У 1950 році Джин закінчує навчання у Tuskegee Institute, здобуває ступінь бакалавра наук. У 1951 році на базі цього ж університету вона починає викладати: фізкультуру, математику та англійську мову.
Наступні 29 років вона викладала у школі Mobile, штат Алабама. Понад 19 років працювала викладачем у Central High School, де розробила першу програму фізичного виховання для чорношкірих. Ще 10 років Джин працювала вчителем у John S. Shaw High School.
Працюючи у школі Mobile Батлер займалася тренуваннями чемпіонської команди з легкої атлетики та баскетболу, тренувала та спонсорувала команди Majorette та Cheerleading, спонсорувала організацію Friends of Exceptional Children.
У 2017 році Джин Батлер померла. Жінка пожертвувала своє тіло University of South Alabama’s College of Medicine Anatomical Gifts Program для досліджень і освіти.
За свої значні заслуги у спорті та викладацькій діяльності у 1985 році Джин Батлер ввели до Залу спортивної слави університету Tuskegee.