Свята завжди були важливою частиною життя мешканців Торонто. У 20 столітті місто змінювалося дуже швидко, і разом із ним зʼявлялося більше способів відпочинку та розваг. Спочатку головними подіями ставали паради, ярмарки та виставки, на які люди збиралися в центрі Торонто та на берегах озера. Пізніше, коли до Канади почало приїжджати дедалі більше іммігрантів, у міському календарі з’явилися нові свята – яскраві, гучні й зовсім не схожі на традиційні британські урочистості. У другій половині століття сформувалися місця, які торонтівці й сьогодні пов’язують зі святкуванням: площі біля ратуші, великі парки та багатолюдні вулиці. Саме тут можна було побачити, як змінювалася історія міста, які відбувалися події. Далі на torontonka.
Масові міські свята в парках та поблизу набережної
У 20 столітті парки та озерна набережна були головними місцями святкувань для жителів Торонто. Влітку сім’ї збиралися у High Park, щоб влаштовувати пікніки, слухати духові оркестри та дивитися на театральні вистави просто неба, а також регулярно проводили літні фестивалі квітів, на яких виставляли рідкісні рослини й проводили конкурс на кращу композицію. У дні великих свят на галявинах з’являлися тимчасові сцени, а на алеях можна було зустріти вуличних музикантів і продавців морозива. А ще для молоді організовували танцювальні вечори, які приваблювали сотні мешканців. Подібну роль виконував і Riverdale Park, де жителі східних районів організовували змагання з бейсболу та футболу, а після ігор залишалися на вечірні концерти.
Особливе значення мала й набережна озера Онтаріо. У день святкування Дня домініону, а згодом Дня Канади, саме тут збиралися тисячі людей. Вони спостерігали за військовими парадами, слухали виступи муніципальних оркестрів і чекали на феєрверк, який казково підсвічував воду. Також у 1940 роки почали проводити змагання човнів на озері Онтаріо.
Одним із найулюбленіших місць був Sunnyside Amusement Park – популярний у 1920-1930 роках комплекс із пляжем, танцювальними майданчиками й атракціонами. Для молоді це був символ святкових вечорів, коли можна було покататися на каруселі, піти на танці або зустріти друзів.
Не менш важливою подією ставала щорічна Канадська національна виставка в Exhibition Place. Вона тривала кілька тижнів і нагадувала справжнісіньке свято. Тут можна було побачити технічні новинки, скуштувати страви з різних країн, покататися на колесах огляду й подивитися на дивовижні паради. Для багатьох торонтінтців відвідини саме цієї виставки були літньою традицією, без якої не обходилося жодне покоління. Можливо, й тому, що у вісімдесятих на цьому святі почали використовувати світлові та звукові інсталяції, а також поставили пневматичні атракціони, завдяки чому подія стала як ніколи видовищною й не могла не захоплювати.
Дивовижність парадів та процесій
У 20 столітті величезні натовпи збиралися й на паради та процесії, бо саме вони давали те відчуття єдності й радості. Найвідомішим прикладом став Парад Санта-Клауса, започаткований ще 1905 року завдяки універмагу Eaton’s. Щороку тисячі дітей і дорослих виходили на центральні вулиці, щоб побачити прикрашені платформи, маршові оркестри та головного героя свята – Санту, який наприкінці процесії вітав усіх із Різдвом. Для багатьох родин цей парад був символом початку зимових свят.
Не менш яскравими були військові урочистості. Після Першої та Другої світових війн вони мали особливе значення: ветерани крокували головними вулицями, а містяни стоячи вітали їх оплесками. У такі дні не лише вшановували пам’ять героїв, а й виховувалися почуття гордості за місто й країну.
Культурна різноманітність Торонто також знайшла відображення у святкових процесіях. У середині 20 століття до міста приїхало багато іммігрантів з Європи, Карибів та Азії, тому згодом з’явилися нові паради. Наприклад, Caribana Festival, що започаткований у 1967 році, швидко став символом літніх святкувань. Барвисті костюми, карибська музика й танці перетворювали вулиці на величезний карнавал, який приваблював не тільки місцевих, а й гостей з інших міст Канади.
Мультикультурні свята у 2 половині століття
Тож, ви вже знаєте, що місто у свій час стало домом для карибських, китайських, португальських, грецьких та українських людей, і з’явилася нова традиція – святкування культурних подій просто неба.
Одними із найяскравіших прикладів стали святкування Китайського Нового року у Чайнатауні на Спадіна-авеню. Тут традиційні левові танці, барабани та ярмарки привертали увагу сотні глядачів. Місцеві ресторани та магазини прикрашалися червоними ліхтарями, а діти отримували червоні конверти зі символічними подарунками.
Українська громада на Блур-стріт також започаткувала святкування власних фестивалів. Щороку тут проводили Ukrainian Festival, де можна було скуштувати національні страви, послухати народну музику та побачити запальні українські танці. Завдяки цьому місто стало символом гостинності, адже кожен міг відчути себе частиною торонтської культури та втілити якісь власні ідеї в життя.
Прославилися й інші іммігранти. Чи не кожен мешканець Торонто памʼятає про Portugal Day в Little Portugal чи про Taste of the Danforth у Ґріктауні та паради африканських і латиноамериканських громад. Усі вони наповнювали вулиці Торонто музикою, яскравими кольорами та сміхом.
Нові міські ритуали наприкінці століття. Площі й вшанування
У другій половині 20 століття в Торонто зʼявилися нові міські простори, які стали центрами святкувань і громадських ритуалів. Відкриття Нової мерії та Площі Натана Філіпса в 1965 році перетворило площу на головне місце для урочистостей. Тут проводили церемонії запалення святкових вогнів (Cavalcade of Lights) та встановили ковзанку, на яку щороку із превеликим задоволенням збиралися тисячі городян у зимовий сезон. Це стало улюбленою новорічною традицією, завдяки якій зʼявлявся гарний настрій та відчувалася справжня атмосфера прийдешніх свят.
Ще один вид ритуалів організували з нагоди пам’ятних дат. Щорічні церемонії 11 листопада біля кенотафа Old City Hall стали важливою традицією вшанування ветеранів. Містяни приходили з квітами, слухали військові оркестри та спостерігали за маршем почесних військових частин. Такі події об’єднували людей навколо історичної пам’яті й формували відчуття єдності.
Площі та громадські центри також використовувалися для культурних і музичних подій. Наприклад, просто неба на Площі Натана Філіпса почали проводили концерти місцевих і міжнародних виконавців, святкування Дня Канади та фестивалі мистецтв. Водночас на нових міських майданчиках, у центрі міста, іммігрантським спільнотам дозволяли проводити власні культурні заходи, що раніше було неможливо через обмеженість місць.
Саме тому до кінця століття в Торонто були не лише традиційні святкові простори, ті ж самі парки й набережні, а й нові міські площі та центри. Вони відображали різноманіття, сучасність і прагнення містян поєднувати старі звичаї з новими формами громадського життя, висвітлювали любов торонтівців до якісного відпочинку та серйозне ставлення до розвитку культури міста.