Дев’яності роки в Торонто були десятиліттям змін і нових ідей. Молоді люди носили потерті джинси, фланелеві сорочки та прості футболки, створюючи зручний і невимушений стиль. Вечорами вони збиралися в клубах і на рейвах, слухали музику та проводили час із друзями. Популярними також були обговорення треків музичного каналу MuchMusic, адже саме тоді по телевізору показували кліпи місцевих гуртів, танцювальні шоу та перші виступи торонтських хіп-хоп виконавців. У кіно ж з’явився рух незалежних режисерів, які знімали історії про життя в місті й проблеми його мешканців. А молоді люди все більше шукали можливості самовираження: ходили в готичні клуби з музикою та літературою, слухали хіп-хоп та інді-рок у невеликих концертних залах, а також створювали унікальні образи в секонд-хендах. Кожен тренд мав свою атмосферу й особливість, про що ми далі й поговоримо на torontonka.
Молодіжна мода та культурні тенденції
У дев’яностих у Торонто поступово відходили від яскравої та пишної моди вісімдесятих років. Молоді люди носили зручний і невимушений одяг. У повсякденному житті дівчата часто одягали легкі сукні прямого крою, а хлопці – футболки та джинси, вільні сорочки та спортивні речі. Такий одяг підходив для прогулянок містом, зустрічей із друзями або відвідування музичних заходів. І, звісно, вважався дуже модним. Далі на torontonka.
У тренді також був стиль гранж, що швидко став символом молодіжного протесту. Фланелеві сорочки, потерті джинси та масивні черевики відображали бунтівний характер та небажання слідувати модним канонам. Одяг часто показував, які в людини переконання, цінності, погляди на життя та навіть смаки в музиці. Ось, наприклад, якщо ви випадково натрапите на фотографію якогось молодого чоловіка з дев’яностих, то можете бути впевнені, що він точно слухав альтернативний рок чи панк. Хоча ця музика була популярна й серед звичайних студентів та творчої молоді.
Також у той період полюбляли вінтажний одяг – це речі з магазинів уживаного манаття та старих крамниць. Райони Кенсінґтон-Маркет та Квін-стріт стали центрами такого шопінгу. Але молодь купувала там речі не лише через економію, а й щоб створити власний образ та поекспериментувати з поєднаннями кольорів і тканин. Це дозволяло кожному виділятися серед масової моди й створювати власну естетику.
Клуби й медіакультура
У 1990 роках нічне життя Торонто стало справжнім центром молодіжних розваг. У клуби на кшталт 23 Hop і Go-Go приходили не лише танцювати, а й послухати нову музику, понасолоджуватися виступами діджеїв й провести час із друзями. У складських приміщеннях поступово почали проводити рейви, де молодь випробовувала нові поєднання музики, світла й візуальних ефектів. У цілому атмосфера таких вечірок була захопливою: темрява, миготливі вогні, пульсівний ритм – усе це давало можливість забути про буденні турботи й зануритися в музику. До прикладу, клуб The Guvernment став справжнім символом нічного життя Торонто. У ньому було кілька залів, та в кожному з них слухали різного жанру композиції. Зазвичай крутили хаус, техно та на той час дуже популярне R&B. Тут виступали діджеї, які задавали ритм вечора, проте тисячі відвідувачів приходили, щоб відчути драйвову енергію від танцмайданчика й поринути в атмосферу свободи.
До речі, на телешоу Electric Circus якраз і показували вечірки та виступи діджеїв. Глядачі спостерігали за танцями, модою й поведінкою однолітків, дізнавалися про різні гурти, місцеві події та черпали ідеї для власного дозвілля чи навіть нового образу.
Кіно та мистецькі пошуки
Саме тоді Торонто стало центром незалежного кіно в Канаді. З’явилася так звана Toronto New Wave – «Нова хвиля», яка об’єднувала молодих режисерів, готових експериментувати з жанрами та темами фільмів. Патриція Розема й Дон Маккеллар створювали стрічки, в яких висвітлювали особливості повсякденного життя міста, стосунки людей, а також пошук особистої ідентичності в умовах мегаполіса. На їхні фільми часто виділялися маленькі бюджети, але завдяки цьому вони й мали близьку до глядача картинку. Усе було природно, без зайвого драматизму та штучного сюжету.
У стрічках часто торкалися тем відчуження, складних взаємин між людьми та суспільними нормами, пошуку власного місця у світі. Молодь нерідко впізнавала себе у таких історіях, а дорослі глядачі починали глибше аналізувати сучасність. Тоді кіноіндустрія стала тим самим ковтком води, що затамовувала спрагу, адже можна було через мистецтво говорити про те, що сердечно важливо, проживати біль через творчість та висвітлювати питання, які покоління 90 років вважали найістотнішими.
TIFF (Toronto International Film Festival) відігравав ключову роль у розвитку цієї сфери, адже на цьому фестивалі не лише презентували роботи місцевих режисерів, але й обговорювали кіно, ділилися враженнями та вислуховували поради критиків. І якщо молоді режисери могли показати свої фільми людям та здобути шалену популярність, то глядачі тим часом знайомилися з новими незвичними формами кіномови. Так TIFF і став місцем, де народжувалися нові ідеї, і одночасно відбувався культурний обмін з іншими країнами, що підсилювало унікальність торонтського кіно.
Субкультури та інші тренди
Молоді дев’яностих хотілося відійти від загальної масової культури й виразити власну унікальність. Готична спільнота стала одним із таких місць. Наприклад, у клубі Sanctuary збиралися ті, хто цікавився темною музикою, літературою та відповідною естетикою. Тут важливим був не тільки стиль одягу, чорні костюми, масивні черевики та металеві аксесуари, а й атмосфера, де тебе приймали таким, який ти є, де дозволялося обговорювати нетрадиційне мистецтво, музику та літературу, що не була популярного.
Паралельно розвивався локальний хіп-хоп. У школах та клубах почали виступати гурти Dream Warriors та пізніше Kardinal Offishall, що доволі швидко полюбилися мешканцями Торонто. У їхній музиці розповідалося про життя міста, проблеми молоді та в цілому висвітлювалися різні соціальні теми. Завдяки цьому формувалося відчуття єдності та довгоочікуваної новизни. Також усе більш популярними ставали інді-рок та альтернативна музика. У зв’язку з цим малі клуби та концертні зали майже щодня були зайняті молодими артистами, які намагалися писати нову цікаву музику, експериментувати з жанрами й завойовувати серця фанатів. Іноді навіть один невеликий виступ ставав поштовхом до появи ще одного місцевого тренду.
Крім того, у місті формувався культ свободи. Одні тяжіли до готики, інші занурювалися в музичні експерименти чи рейв-культуру, а дехто показував свою унікальність через одяг і поведінку. Це десятиліття показало, що культурне життя Торонто багатошарове й динамічне, а завдяки енергії молоді завжди з’являлися нові й цікаві тенденції.
Крім моди, клубів, кіно та субкультур у Торонто розвивалися й інші тренди. До прикладу, електронна музика та діджейська культура. Фанати місцевих команд носили бейсбольну та баскетбольну атрибутику. Вуличне мистецтво й графіті надавали місту особливої атмосфери й також ставали проявом індивідуальності та креативності. Молодь активно захоплювалася й новими технологіями, відеоіграми та медіа. Усе частіше відкривалися кав’ярні та артпростори, адже на це з’явився величезний попит. Підсумовуючи можна додати лише одне: жителі Торонто тоді були дуже різносторонніми й точно намагалися кардинально змінити старі канони та позбутися ярликів попередніх поколінь.