Починаючи з 19 століття канадські жінки вели боротьбу за свої права. Утворився рух жінок, які протестували проти змін економічних і соціальних умов. На фоні цієї боротьби почали утворюватися різні організації на підтримку жінок, які також закликали владу до покращення соціальних умов для жінок. Жіночий літературний клуб створений у Торонто був одним з таких об’єднань. Про історію його створення та діяльність читайте далі на torontonka.com.
Як утворилась асоціація?
У 1876 році група жінок на чолі з першою канадською жінкою-лікарем Емілі Говард Стоу, утворили Жіночий літературний клуб Торонто. Саме тоді було проведене перше засідання. Лідером організації була Емілі Говард Стоу.
Стоу прийняла рішення про відкриття клубу, коли сама зіштовхнулась зі зневажливим ставленням до неї, як до жінки. З дитинства вона мріяла стати лікарем, проте суспільство й канадські закони не дозволяли, бо вона жінка. Їй довелося активно боротися, доводити та відстоювати свої права, щоб вступити до медичної школи й почати лікарську діяльність.
Завдяки своєму досвіду, Емілі добре розуміла всі проблеми, з якими стикалися жінки у своїй професії під час навчання в університеті.
Непримітну назву клубу дали спеціально, щоб замаскуватися та не допустити публічних чи особистих суперечок щодо їхньої діяльності.
У клубі розглядали багато питань, пов’язаних з освітою, політичним, економічним статусом жінки. Учасниці одностайно вирішили, що для того, щоб відбулися реальні зміни у Канаді, жінки повинні мати право голосу на виборах. Тому першою метою клубу було виборче право.
У 1883 році організація святкувала свою першу перемогу, саме тоді незаміжні жінки з Онтаріо, які володіли певним майном вперше отримали право голосу на муніципальних виборах. Відтоді об’єднання стало публічним, їм більше не потрібно було приховувати свою діяльність, тому організацію перейменували на «Канадська асоціація виборчих прав жінок» (CWSA).
Вагомі досягнення об’єднання
Асоціація CWSA почала доводити канадцям, що громадська жіноча освіта важлива. Кропітка праця в цьому напрямі призвела до низки позитивних змін.
У 1883 році було в Торонто було відкрито перші медичні курси для жінок. Проте у 1884 році жінок не приймали на навчання до університету Торонто. Лише у 1892 році перша жінка була прийнята на юридичний факультет цього університету.
Здавалося, важливі зміни, проте вони не забезпечили жінкам рівної освіти, оскільки жінки все ще були відокремлені від чоловіків. Їх навчали за спеціальною програмою, яка базувалася на тому, що жінки мають обмежений інтелект. Крім того, якщо жінки намагалися попри заборони здобути університетську освіту за стереотипною чоловічою програмою, до них ставилися вороже. Тому найбільшим досягненням асоціації CWSA було прийняття жінок до університетів та професійних організацій.
У 1918 році жінки отримали право голосу на муніципальних виборах у Торонто. Тоді колишній прем’єр-міністр Роберт Борден надав повне право голосу жінкам. Це сталося через те, що жінки брали активну участь у військових діях.
Аналізуючи всі зусилля об’єднання щодо демократії та рівності, Канада в 19 столітті залишилася суспільством, де жінки вважалися гірше чоловіків. Лише посилення активної ролі жінок у розв’язанні проблем пов’язаних з безробіттям, бідністю, хворобами, переконало чоловіків та владу, що жінки важлива складова суспільства.
Саме підтримка жінок у війні остаточно переконала канадців, що на жінок можна покластися, й вони ніколи не підведуть. Поступово всі стереотипи пов’язані з нерівністю почали відходити в минуле.