Сьогодні Торонто – це ультрасучасний мегаполіс, світова столиця мультикультуралізму, де на вулицях можна зустріти будь-які б’юті-тренди: від мінімалістичного “макіяжу без макіяжу” (no-makeup makeup) до екстравагантного неонового арту. Проте краса не завжди була такою доступною та безпечною. Історія макіяжу в Торонто – це захопливий літопис, який відображає зміну епох, соціальних статусів, релігійних догм та технологічного прогресу.

Як фарбувалися жінки на території сучасного Торонто сотні років тому? Які смертельні небезпеки приховували в собі перші пудри та як боротьба за виборче право жінок була пов’язана з червоною помадою? Пропонуємо зазирнути за лаштунки історії та дізнатися разом із сайтом torontonka.com як еволюціонували стандарти краси в найбільшому місті Канади. 

Перші сторінки: природна краса та сакральні ритуали корінних народів (до XVII століття)

Історія Торонто починається задовго до того, як тут з’явилися перші європейські колоністи. Назва міста походить від ірокезького слова “Tkaronto”, що означає “місце, де дерева стоять у воді”. Протягом тисячоліть ці землі населяли корінні народи, зокрема гурони (вендати), хауденосауні (ірокези) та анішинаабе (міссісаги).

Для жінок і чоловіків корінних народів прикрашання тіла та обличчя мало глибокий сакральний, соціальний та практичний зміст. Це не був “макіяж” у нашому сучасному розумінні, а радше мова символів.

• Червона охра – цей природний пігмент, отриманий із залізорудної глини, був найпопулярнішим. Червоний колір символізував життя, силу, здоров’я та зв’язок із землею.

• Вугілля та сажа – використовувалися для створення темних ліній навколо очей та малюнків на обличчі, що часто мали захисний характер або вказували на приналежність до певного клану.

• Тваринні жири – оскільки клімат у регіоні Великих озер буває суворим, жінки змішували пігменти з ведмежим або борсуковим жиром. Окрім естетичної функції, така суміш служила чудовим захисним бар’єром від палючого літнього сонця, морозного зимового вітру та докучливих комах.

Епоха “Брудного Йорка” та колоніальна стриманість (XVIII – початок XIX століття)

З приходом європейських поселенців у XVIII столітті естетика регіону кардинально змінилася. Засноване англійцями поселення спочатку називалося Йорком (через небруковані вулиці, що під час дощів потопали в багнюці, воно отримало прізвисько “Брудний Йорк”).

У цей період ставлення до косметики було неоднозначним. З одного боку, в Європі (особливо у Франції часів Марії-Антуанетти) панувала мода на екстремально бліду шкіру, напудрені перуки та яскраві рум’яна. З іншого боку, в суворих умовах канадського фронтиру виживання було в пріоритеті, а релігійна пуританська мораль засуджувала надмірне прикрашання себе.

Жінки з вищого світу Йорка, які прагнули відповідати європейським стандартам, а ішли на величезні жертви:

1. Смертоносна блідість. Символом багатства була порцелянова шкіра, адже засмага свідчила про те, що жінка змушена працювати на вулиці під сонцем. Для досягнення білизни використовували так звані “венеційські білила”, які містили величезну кількість свинцю та ртуті. Ці речовини повільно отруювали організм, викликаючи випадіння волосся, руйнування зубів, запалення шкіри та навіть передчасну смерть.

2. Аптечні суміші. Оскільки великих косметичних брендів ще не існувало, перші помади та рум’яна виготовляли місцеві фармацевти в невеликих аптеках на Кінг-стріт. Вони змішували бджолиний віск із рослинними барвниками або подрібненими комахами (кошеніллю) для отримання червоного пігменту.

Вікторіанський Торонто: “Торонто Благочестивий” та таємна косметика (середина XIX – кінець XIX століття)

У XIX столітті Йорк повернув собі історичну назву Торонто, а місто почало стрімко розвиватися. Проте з приходом до влади у Великій Британії королеви Вікторії суспільство занурилося в епоху суворих моральних обмежень. Королева офіційно оголосила макіяж вульгарним та непристойним заняттям, яке личить лише акторкам театру та жінкам легкої поведінки. Обличчя порядної городянки мало залишатися чистим від сторонніх речовин.

Торонто того часу часто називали “Торонто Благочестивим” (Toronto the Good) через жорсткі релігійні правила (наприклад, у неділю в місті зачинялося абсолютно все, навіть конки не ходили). Публічне використання косметики було під суворою забороною. Як же викручувалися тогочасні модниці?

• Природні хитрощі. Жінки щипали себе за щоки та кусали губи перед тим, як увійти до кімнати, щоб викликати природний приплив крові та рум’янець.

• Домашня кухня краси. Замість пудри використовували звичайний рисовий крохмаль або борошно. Замість тіней – сажу від свічок або вазелін, який наносили на вії для надання їм блиску та темнішого відтінку.

• Таємні рецепти. Буряковий сік слугував тинтом для губ, а лимонний сік використовували для відбілювання ластовиння, яке вважалося б’юті-катастрофою.

• Небезпечні “вафлі для обличчя”. У газетах Торонто кінця XIX століття можна було знайти рекламу “косметичних вафель” із миш’яком. Жінки купували їх в аптеках і вживали всередину, вірячи, що отрута в мікродозах подарує їм омріяну аристократичну блідість. Наслідки такого “догляду” були трагічними.

Буремні 1920-ті: емансипація, універмаги Eaton’s та перша революція краси

Початок XX століття та Перша світова війна назавжди змінили роль жінки в суспільстві. Жінки отримали більше свободи, право голосу та почали активно освоювати нові професії. Разом із цим відбулася справжня б’юті-революція.

У 1920-х роках Торонто переживав економічний та культурний бум. На вулицях Янг та Квін розрослися гігантські універмаги – Eaton’s і Simpson’s. Саме вони стали провідниками нової ери краси, відкривши перші професійні косметичні прилавки.

• Ера кінематографа. Жінки Торонто копіювали образи зірок німого кіно. У моду увійшли густо підведені темними тінями очі (“смокі айс” зразка 1920-х) та губи “бутон троянди”, коли контур губ візуально зменшували й робили серцеподібним.

• Поява туші для вій. Саме в цей період з’явилася перша компактна туш від Maybelline, яка складалася з вугільного пилу та вазеліну. Жінки Торонто нарешті змогли відмовитися від небезпечних саморобних сумішей.

• Засмага стає трендом. Завдяки Коко Шанель, яка випадково засмагла під час круїзу, багатовіковий культ блідості зазнав краху. Дівчата Торонто почали активно засмагати на пляжах озера Онтаріо (наприклад, у популярному районі The Beaches), а пудри темних відтінків стали хітом продажів.

• Червона помада як маніфест. Червона помада стала символом жіночої незалежності та боротьби за виборчі права (суфражизму). Відома б’юті-ікона Елізабет Арден особисто роздавала червоні помади учасницям маршів за права жінок, і цей тренд швидко підхопили феміністки в Торонто.

Друга світова війна та “краса як обов’язок” (1940-ві роки)

Під час Другої світової війни багато підприємств Торонто перейшли на військове виробництво. Жінки масово пішли працювати на заводи (зокрема, на оборонний завод GECO в Скарборо). Метали, хімікати та жири, які використовувалися для виробництва косметики, стали дефіцитом.

Проте канадський уряд, наслідуючи приклад Великої Британії та США, не став забороняти косметику. Навпаки, пропаганда стверджувала, що “краса – це обов’язок жінки”. Вважалося, що доглянутий вигляд жінок підтримує моральний дух солдатів та демонструє незламність тилу.

• Патріотичний червоний. Виробники косметики випускали помади з промовистими назвами на кшталт “Jeep Red” або “Commando”.

• Камуфляж та винахідливість. Коли панчохи стали дефіцитом через потребу в нейлоні для парашутів, дівчата в Торонто малювали на ногах “шви” за допомогою звичайного олівця для брів, щоб створити ілюзію одягнених панчіх. Якщо закінчувалася помада, використовували підфарбований буряковим соком вазелін або навіть змочений червоний гофрований папір.

Повоєнний бум та народження сучасного б’юті-ринку Торонто (1950-1980-ті)

У другій половині XX століття Торонто почав стрімко перетворюватися на той космополітичний центр, який ми знаємо сьогодні. Разом із міграційними хвилями сюди приїздили жінки з усього світу – з Європи, Азії, Карибського басейну. Це збагатило місцеві уявлення про красу та розширило асортимент косметики.

• 1950-ті. Епоха ідеальних домогосподарок. У Торонто відкриваються перші престижні салони краси на вулиці Блур. Жінки прагнули мати ідеальний тон шкіри, чіткі стрілки на очах та бездоганне укладання волосся.

• 1960-ті. Епоха субкультур у Торонто. Район Йорквіль стає канадським центром культури хіпі та богеми. Дівчата відмовляються від складного макіяжу на користь стилю “мод” (як у супермоделі Твіггі): величезні накладні вії, білі або ніжно-рожеві губи та акцент на складці повіки.

• 1970-1980-ті. Поява перших екологічних трендів та диско-шаленства. З одного боку, феміністичний рух у Торонто пропагував природність та відмову від косметики як інструменту патріархату. З іншого – нічне життя міста (зокрема, легендарні клуби на Yonge Street) вимагало яскравих неонових тіней, блиску для губ та шалених рум’ян.

Чому історія макіяжу – це про свободу

Сьогодні мешканки Торонто мають доступ до тисяч брендів, екологічно чистої та cruelty-free косметики. Проте, дивлячись на сучасні б’юті-тренди, важливо пам’ятати, який довгий і тернистий шлях пройшло суспільство.

Колись за бажання нафарбувати губи жінку могли звинуватити в чаклунстві, отруїти свинцем або піддати суспільному осуду. Сьогодні макіяж у Торонто – це не засіб маскування “недоліків” і не спроба догодити консервативному суспільству. Це потужний інструмент самовираження, мистецтво без гендерних та соціальних кордонів, яке дозволяє кожній людині бути собою. Історія б’юті-індустрії Торонто доводить: краса – це перш за все свобода вибору.